Ремілія боязко віддаляється від тарілки та вказує на неї своїм тендітним пальцем.
Ремілія. Сакуя, це що?
Сакуя. Борщ, пані.
Ремілія. Від нього пахне часником...
Сакуя. Так пані, усе за рецептом.
Ремілія(повільно відштовхуючи від себе тарілку) Сакуя, ти що, забула? Я вампір. Я не можу це їсти!
Посмішка Сакуї робиться більш холодною.
Сакуя. Я тобі зараз дам, вампір. Їж давай.
Ремілія(очманіло) Ти що, сказилась, Сакуя!?
Сакуя. А НУ ЖРИ ЩО ДАЮТЬ, ПАДЛО. ПЕРЕБИРАЄ МЕНІ ХАРЧАМИ ТУТ.
Ремілія впадає в повну прострацію, втім, починає їсти.